Петриківка - селище у Дніпропетровській області. Заснована у 1770-х роках, вона ніколи не знала справжнього кріпацтва — їй було надано статус казенної слободи. Якось так сталося, що саме в Петриківці майже одразу після того, як там поселились козаки з сім'ями, виникла школа малярства, яке потім так і назвали - Петриківський розпис. Традиції не забулись, місцеві майстрині й майстри розписують тарелі, скриньки, глечики тощо протягом майже 250 років. У 2013-му Петриківський розпис навіть було включено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
Традиційно малюють пальцем і "котячкою" - пензликом з котячої шерсті, вистреженої з під шиї або між передніми лапками. Білки в степу не живуть, тому довелося користуватись тим, що завжди під рукою. :-) Техніка накладає свій відбиток і на результат. Самобутність розпису певною мірою спричинена тим, що "котячки" м'якіші, ніж пензлі з хутра білки чи колонка, і ними можна тільки класти мазки або проводити тонкі лінії.
Як зазвичай буває у таких музеях - майстер-клас.
Здається, усім подобається. Дорослі кажуть, що це якийсь неймовірний релакс.
Переїзджаємо у "Козацький хутір Галушківка". Тобто, у центр зеленого туризму, що там знаходиться. Галушківка - справжня назва села. :-)
Зустрічають нас калганівкою з козацької шаблі. Потім - етнографічний музей, катання на конях, стрільба з лука і арбалета, шинок, спалення "Масляної". "Усі раді і я трошки", як казав мій батько. :-)
Але справжня перлина Галушківки - це Музей Хреста. Майже 2,5 тисячі експонатів з усіх областей України. Від кримських хрестиків V століття і часів Київської Русі до 1900-х.
З Харківщини цілих п'ять стендів.
Таким уявляв Сина Божого якийсь народний художник 150 років тому. :-)
